ЛІНГВОСЕТ «ГОВОРІМО УКРАЇНСЬКОЮ!»
Українські бесаги – це не просто подвійна сумка, це – символ цілого пласту культури, «дух карпатських доріг та мудрість наших предків».
Бесаги – це два «крила мандрівника», у яких порівну розділені хліб і сіль, спогади та надії. Вони зберігають тепло рук майстрині та запах гірської м’яти.
У бесагах закладена особлива філософія: вони вчать людину тримати баланс. Як не можна наповнити лише одну сторону сумки, так і в житті має бути гармонія між працею та відпочинком, між тим, що віддаєш, і тим, що отримуєш.
Бесаги (бисаги) – подвійна торба, що складається з двох бисажок. Слово походить із латинської «bisaccium» – перекидна торба. Це – зручний засіб для перенесення різних за вагою (до 50 кг) вантажів: продуктів харчування, дрібних речей, одягу тощо.
Бесаги складаються з поперечного розрізу й шнуркової затяжки, завдовжки 1,5 м, шириною 0,54 м. Бесаги носять на плечі, або кладуть на коня перед сідлом.
Ткали бесаги з грубої конопляної або вовняної пряжі з орнаментом у крупну клітину. Кольорова гама «бесагової» клітини за місцевими традиціями у ткацтві, – чорно-біла. Відмінності у виборі орнаменту зумовлені призначенням – на щодень, свята, весілля тощо. Грубе домоткане полотно, прикрашене яскравими переборами, нагадує про те, що справжня краса у простоті та міцності. «Бесаги не бояться далеких доріг, бо вони самі – шлях»…
Виготовляли бесаги в гуцульських селах Коломийщини.
