ЛІНГВОСЕТ «ГОВОРІМО УКРАЇНСЬКОЮ!»
Сучасною та стильною в моді є колись забута традиційна українська прикраса – «ґердан». Вважалося, що чим більше в жінки нагрудних прикрас – тим заможнішою вона була. Також прикраси мали особливе значення та навіть оберігали їхнього власника від злих сил та зурочень, а також були символом здоров’я та дівочої вроди.
Походить слово (від тюркського gerdan, «ґєрда́н» – «шия»’) і означає шийну бісерну прикрасу для чоловіків та жінок у вигляді вузької стрічки, виготовленої з різноколірних намистин, нанизаних на нитяну чи волосяну основу, що утворюють строкатий геометричний, а часом рослинний орнамент. Спершу ці прикраси були створені для чоловіків. Вигляд ґердану ніс в собі інформацію про статус чоловіка: чим пишніший ґердан – тим поважніший господар. Пізніше і жінки підхопили тенденцію одягати ґердан.
Історія прикраси сягає корінням в Угорщину, а згодом вона стала популярною і в Україні, особливо на Гуцульщині та Буковині, Поділлі та Волині. На сході України ця прикраса була невідома.
Іноді на Львівщині ґердани мали вигляд широкого кольорового коміра, що закривав усі груди. Орнамент і його колорит, зазвичай, узгоджувалися з вишивками певної місцевості на сорочках.
Часто ґердани мають форму петлі з суцільної або ажурної смужки різної ширини, що одягається через голову на шию.
Ґердани з бісеру залишаються популярними і нині, чудово поєднуючись як із традиційним, так і з сучасним одягом, підкреслюючи індивідуальність українок.
