Інтернет-опитування батьків майбутніх першокласників
Взяти участь в опитуванні
Значення школи у нашому суспільстві перебільшити майже неможливо – не маючи атестату про загальну середню освіту, неможливо вступити до жодного ВНЗ; не отримавши досвіду спілкування з однолітками, складно адаптуватися в соціумі; саме школа покликана задовольняти навчально-пізнавальні потреби дитини і т.д. Але для того, щоб Ваша дитина ходила до школи з радістю і отримала максимум користі від одинадцяти років, проведених у її стінах, слід завчасно підготуватися до такої події як «перший раз у перший клас». Маємо надію, що наші поради допоможуть Вам у цьому.
Для полегшення процесу адаптації першокласника до навчання у школі та формування позитивної мотивації до навчання взагалі обов’язково слід враховувати рівень готовності дитини до школи. Пам’ятайте, що проблема готовності дитини до систематичного навчання є багатокомпонентною – крім розвитку у майбутніх першокласників функціональних навичок (читання, письма, лічби), обов’язковою є діагностика морфологічної (фізіологічної) та психологічної зрілості дитини.
Отримайте кваліфіковану консультацію дільничного педіатра з приводу готовності Вашої дитини до навчання у школі, якщо вона повільно росте (менше 4х см за рік), не має корінних зубів, часто хворіє (більше 4х разів за попередній рік тривалістю 25 і більше днів) або має хронічні захворювання. Пам’ятайте, що медики та психологи наполегливо радять не починати систематичне навчання, якщо на момент вступу до школи дитині не виповнилося принаймні 6 років і 6 місяців, оскільки це може негативно позначитися на стані її здоров’я!
Психологічна готовність до школи – це той рівень інтелектуальної, особистісної та соціальної зрілості Вашої дитини, за якого вона зможе швидко та легко адаптуватися до нової соціальної ситуації розвитку, ефективно оволодіє новим ведучим видом діяльності, яким є навчання, і матиме позитивну мотивацію до навчання у школі. Висновок щодо рівня психологічної готовності дитини до систематичного навчання робить психолог на основі збору анамнезу (попередньої бесіди з батьками чи вихователями в дитячому садку), особистої бесіди з дитиною та інтерпретації результатів психологічної діагностики. Пам’ятайте, що краще за Вас Вашу дитину не знає ніхто, тому будьте відвертими у розмові з психологом, щиро відповідайте на всі його запитання; підтримайте дитину, якщо вона соромиться незнайомої людини.
Якщо Ви не погоджуєтесь з висновком психолога щодо готовності дитини до навчання у школі і вважаєте, що з певних причин вона не продемонструвала свій справжній рівень, проконсультуйтесь з іншим фахівцем. Однак, пам’ятайте, що низький рівень психологічної готовності Вашої дитини до навчання у школі може спровокувати ускладнення процесу її адаптації до першого класу і, як наслідок, відсутність позитивної мотивації до навчання; шкільну дезадаптацію, неуспішність тощо. Будьте виваженими у своєму рішенні щодо початку систематичного навчання у школі Вашою дитиною!
Сензитивним (найбільш сприятливим) періодом для формування функціональних навичок читання, письма, лічби є молодший шкільних вік, тому не намагайтесь будь-що навчити дитину читати та писати ще до школи, особливо, якщо явного бажання у неї немає. Краще спрямуйте свої зусилля на розвиток її пізнавальних процесів (сприйняття, уваги, пам’яті, мислення, мовлення і т.п.), що будуть міцною основою для формування зазначених функціональних навичок вчителем, а також дрібної моторики руки. У цьому Вам допоможуть різноманітні дидактичні, розвиваючі ігри та вправи, вправи на розвиток дрібної моторики (ґудзики, шнурівки, пальчикові ігри, малювання, вирізання тощо).
З метою полегшення процесу тривалого перебування дитини в школі, пропонуємо орієнтовний перелік необхідних запитань і відповідей до них.
Яке головне завдання батьків в період адаптації дитини до школи?
Основа батьківської позиції взагалі полягає в тому, що вдома у жодному випадку не можна дублювати школу. Ви не маєте ставати другим вчителем, основне завдання батьків в допомозі першокласнику – безумовна, емоційна підтримка, надання максимально можливої самостійності в організації дитиною власних дій з виконання шкільних правил.
Як підготуватися до першого вересня?
Розповісти про те, що чекає дитину цього дня.
За декілька днів почати вводити її в ритм «підйому і відбою».
Можна дозволити дитині взяти з собою улюблену іграшку або певний амулет, що забезпечує «зв’язок з батьками».
Основний одяг повинен бути новим і особливим (шкільна форма), але певна деталь одягу має бути знайомою і улюбленою (шкарпетки, майка, значок на сорочці та ін.)
Мобільний телефон першого вересня (і взагалі в період адаптації) краще з собою не давати. Дитина гірше звикає до нової життєвої ситуації і нових дорослих, якщо у неї є можливість постійного контакту з батьками.
Приготуватися з вечора, щоб вранці не виникло суєти або паніки. Розрахувати час, щоб дитина зранку могла не поспішаючи поснідати, виконати необхідні гігієнічні процедури та зібратися.
Які непередбачені труднощі можуть виникнути першого вересня?
Часто діти (особливо ті, що не відвідували дитячого садка) останньої миті відмовляються розлучатися з мамою або татом, починають плакати, чіплятися за батьків. У такій ситуації краще піти на заняття разом з дитиною. Для цього потрібно наперед звільнити собі весь день. Про можливість ходити разом з дитиною на уроки краще поговорити з вчителем (адміністрацією школи) на батьківських зборах завчасно.
Як реагувати, якщо дитина злиться на вчителя (дітей) в школі або відчуває страх перед школою?
Перш за все, не забороняти переживання. Не потрібно твердити дитині: «Не можна злитися! Не можна боятися!» Переживання – цілком природна річ, і вони повинні мати право на існування. Проте необхідно обговорити з дитиною, що викликає страх або злість, разом з нею зрозуміти, чому інші люди здійснюють дії, що викликають у неї ті або інші емоційні реакції. Розуміння дій інших часто саме по собі знімає переживання. Є й інші культурні форми, що допомагають людині справлятися із страхом. Для дітей це, перш за все, читання страшних казок в ситуації повної захищеності (на маминих колінах). Казки дають людині пережити відчуття неминучості торжества добра над злом, співпереживання радості і співчуттю, що забезпечують перемогу маленького, слабкого, але доброго, над великим злом. Інша корисна для дітей форма культурного подолання страху – спортивні ігри, що викликають переживання азарту, упевненості в перемозі.
У процесі дорослішання дитина повинна отримати досвід подолання труднощів і конфліктів. Завдання дорослих полягає в тому, щоб, знаходячись поряд, допомагати дитині визначати конструктивні способи своєї поведінки в таких ситуаціях.
Як ставитися до невдач дитини, майже неминучих на початку шкільного життя?
Батьки часто ставляться різко негативно до перших невдач дитини. Негативні оцінки дорослих підвищують тривожність дитини, її невпевненість в собі і своїх діях. Це, у свою чергу, веде не до поліпшення, а до погіршення результатів. Постійні побоювання дитини почути негативні оцінки з боку домашніх приводять до страху зробити помилку. Це відволікає дитину від суті виконуваних завдань і фіксує її увагу на дрібницях, примушує переробляти, виправляти, нескінченно перевіряти. Прагнення зробити роботу якнайкраще на цьому етапі тільки погіршує справу. Особливо сильно це виявляється у тривожних, здібних, старанних дітей.
Тому найправильніше ставлення до перших поразок дитини – відношення з розумінням, підтримка, допомога: «У тебе все вийде. Я тобі допоможу». Важливо створити умови для переживання дитиною (хоча б іноді) власної перемоги.
Які типові прояви стресу і дезадаптації?
Дитина часто плаче (більше, ніж зазвичай).
У неї, на відміну від звичайного, пригнічений або, навпаки, збуджений стан (гірше засинає).
Дитина проявляє необґрунтовану агресію (лається, нападає, відповідає агресивно, лізе в бійку).
Дитина відмовляється йти до школи.
Які незвичайні прояви дитини вимагають звернення до фахівця?
Страхи (нічні страхи).
Енурез (нетримання сечі).
Гризіння нігтів, заїкання або сіпання повік, м’язів обличчя.
Яскраво виражена агресія.
Як часто потрібно взаємодіяти з вчителем в період адаптації?
У адаптаційний період повинен бути налагоджений постійний зв’язок між школою і батьками. На жаль, учитель рідко знає про те, що відбувається з дитиною вдома після занять, а батьки мають слабке уявлення про те, що відбувалося з дитиною в школі. Потрібно домовитися про місце і час зустрічей вчителя і батьків, на яких вони могли б обмінятися своїми спостереженнями, враженнями з приводу дій дітей. Протягом першого року навчання дітей батьки і вчителі мають стати однодумцями, оскільки передусім від однонаправленості виховних впливів залежить їх ефективність.
Удачі Вам і Вашим першокласникам, успіхів і перемог!Взяти участь в опитуванні
