ПІВЕНЬ Маргарита ГРИГОРІВНА, учитель історії Сумської ЗОШ І-ІІІ ступенів №21
Учитель – основна дійова особа в реформуванні сучасної освіти. Змінюються орієнтири освіти – змінюється й сам учитель, змінюється мета й завдання його освітянської діяльності. Сучасний педагог має бути готовим до змін, а тому доволі актуальною є проблема неперервної освіти, спрямованої на професійне становлення, удосконалення педагогічної майстерності й підвищення кваліфікації. Ще Платон помітив, що будь-яка добре виконана діяльність, окрім уміння і натхнення, передбачає наявність міцних знань про те, як і чому. Таке завдання може виконати тільки висококваліфікований педагог. Учитель – це не тільки той, хто навчає, а насамперед, той, хто вчиться сам, хто своїм прикладом надихає до творчого злету, до відповідальності за доручену справу день за днем, крок за кроком.
Саме це спонукало мене у 2009 році вступити на заочне відділення магістратури при Сумському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти за спеціальністю «Педагогіка вищої школи». Навчання в магістратурі здійснювали фахівці своєї справи, їхні лекції та практичні заняття були дороговказом до підвищення науково-методичного рівня, розвитку професійної компетентності, становлення фахової майстерності.
Власне бажання зануритися у проблему освітніх інновацій реалізувалось у магістерському дослідженні, тему якого ми з моїм науковим керівником Сударєвою Галиною Федорівною сформулювали як «Розвиток інноваційних ідей в українській освіті кінця ХХ − початку ХХІ століття».
Чому? По-перше, інтенсивні інноваційні процеси в сучасній освіті викликали велику кількість різноманітних і часто розрізнених ініціатив, спрямованих на вдосконалення навчально-виховного процесу. При цьому працівники освіти, упроваджуючи новітні програми, моделі, технології, часто додають їх до вже діючих у школі без належного наукового аналізу та апробація .
Отже, утворилася парадоксальна ситуація, за якої у педагогічній теорії й практиці відчувається гостра потреба в надходженні нових ідей, підходів до навчально-виховного процесу, і водночас інноваційні пошуки в сфері освіти не набули цілісного осмислення.
По-друге, кожен педагог займається самоосвітньою діяльністю, одним з важливих видів якої є його індивідуальна робота над шкільною науково-методичною темою. Я не виняток,четвертий рік поспіль працюю над реалізацією науково-методичної проблеми «Упровадження елементів інноваційних технологій навчання в умовах особистісно-зорієнтованого, компетентнісного та діяльнісного підходів на уроках історії».
Обрана тема допомогла мені заглибитися в проблему, а саме: я детально розглянула інновацію як соціально-педагогічне явище; дослідила її зміст, відповідні дефініції, здійснила ретроспективний логіко-системний аналіз генезису інноваційних освітніх процесів в Україні у 90-х роках ХХ століття – на початку ХХІ століття, дослідила інноваційну діяльність українських освітян зазначеного періоду В. Сухомлинського, О. Захаренка, В. Шаталова.
Кожна діяльність даремна, якщо в її підсумку не створюється певний продукт чи немає будь-яких досягнень. Однак, правильно організована робота вчителя обов'язково дає результати.
Навчання в магістратурі завершилося. Розпочаті інноваційні пошуки продовжилися в подальшій професійній діяльності, але більш свідомо, цілеспрямовано і продуктивно.
Так, у 2013, 2014 роках я взяла участь і перемогла у фахових конкурсах «Срібні родзинки» і «Золоте серце». Зараз очолюю шкільне методичне об’єднання вчителів історії та суспільних дисциплін;є членом міської творчої групи, друкую наукові статті у фахових виданнях, журналі «Освіта Сумщини», запроваджую в практику роботи сучасні інноваційні технології;провожу відкриті уроки та семінари практикуми для учителів шкіл міста.
Мої учні кожного року, починаючи з 2011, стають переможцями ІІ та ІІІ етапів конкурсів «Ідея соборності України»,«Моя Батьківщина – Україна», обласного освітнього проекту «Рідна Сумщина», посилюють призові місця у ІІ-му і ІІІ-му етапах Всеукраїнської учнівської олімпіади з історії.
Я вважаю, що багато з того, чого я досягла, сталося завдяки навчанню в магістратурі. Тому я дуже вдячна викладачам магістратури, науковому керівнику моєї магістерської роботи за ті знання, той досвід педагогічної, наукової діяльності, якими вони збагатили мене.
