ЛІНГВОСЕТ «ГОВОРІМО УКРАЇНСЬКОЮ!»
Поруч з нами (у побуті, навколишньому середовищі) – знайоме та незвичне (вражаюче), збагненне й те, що підлягає поясненню. Так і слово «мовня»
Живе собі королева −
королева темряви.
Кортить їй зазирнути
у дзеркало – а темно.
Зблисне на мить світлом…
Саме королевою темряви назвав громовицю український поет Ігор Калинець.
Громови́ця, громови́на, грімни́ця, мóвня, мóргавка, бли́ски, вогнянá стрілá, перýн – так називають зигзагоподібну електричну іскру, що відома нам, як блискавка. Блискавка (блискавиця) – електричний розряд між хмарами та землею.
За давніми віруваннями, громовиця – це символ швидкості, могутності; небесний вогонь («золота різка»), що його посилає Бог (Перун, громовержець) чи то на кару людям, чи на відігнання злих сил, тому не можна гасити пожежі від неї, хіба що молоком; здавна пов’язують це явище з богом Перуном, який у момент блискавки відкриває справжнє Небо − оселю богів, котру показує в мить свого гніву − то грізне знамення для людей, щоб не грішили; очищувальна сила вогню дорівнюється до сили грімниці: як блискавка, так і домашнє вогнище проганяють злих духів.
А ще блискавку називають мо́ргавкою, тому закликають: «Моргни, моргни, моргавко!». У народі існують прикмети: «громовиця взимку − на бурю», «якщо мовня блискає і півень кукурікає, буде дощ».
