ЛІНГВОСЕТ «ГОВОРІМО УКРАЇНСЬКОЮ!»
Мова – хранителька історичної пам’яті народу. Вона не лише його супутниця на історичних теренах розвитку, а й діяльна сила, від якої значною мірою залежить вибір цих шляхів.
Мова, як і людина, проходить усі сходинки еволюції. Поступовий розвиток словникового складу призводить у відповідних умовах, у певний історичний момент до суттєвих його перетворень: на мовну арену виходять призабуті слова – блавати, серпанок тощо.
Можливість використання такого прошарку лексики залежить від їх експресивності, слова вносять у мову деяку незвичайність, виразність. Саме з таким словами буде знайомити читачів започаткована в Сумському обласному інституті післядипломної освіти рубрика «Лінгвосет «Говорімо українською!». Сьогодні увагу буде зосереджено на слові «блавати».
Блават – це синя волошка, одна з дванадцяти квіток українського вінка. Вона символізує життя, молодість, красу, скромність і простоту. Ці ніжні сині квіти, як частина орнаменту, присутні в українській вишивці. Волошка також відома своїми лікувальними властивостями, уже багато століть її використовують у народній медицині при лікуванні різних хвороб. З квітів волошки отримують блакитну і синю фарбу, також її додають у якості підфарбування до вермутів і шампанських вин. А ще сині квіточки використовують у кулінарії, додають до багатьох страв у якості духмяної прянощі. Також раніше блаватом називали шовкову тканину блакитного кольору або одяг із такої тканини.
Нині ми бачимо, як рівень довіри до української мови неймовірно збільшився. Усе більше людей відмовляються говорити мовою ворога – хто взагалі зараз говорить московитською? – коли українська навіть звучить неймовірно чудово, дивовижно, милозвучно, рідно для кожного українця!
